Bicycle Repairman (master_genie) wrote,
Bicycle Repairman
master_genie

лонлі планет гайд ту горький

а читав хтось "Носорога" Іонеско? Я от прочитав і во-первих не поняв, чому це називається "театром абсурда". Принаймні я там нічого такого уж абсурдистського не уловив, шо його відрізняло б від основної маси художніх текстів ХХ століття. Єдінственно шо я не зразу поняв, "что же хотєл сказать нам автор": сначала було похоже на антифашистську п"єсу тіпа той же "Чуми" (от Камю почемуто не називають "пісатєлєм абсурда"), но по результатам прочтєнія сложилось враження, шо це просто маніфест небидла с богатим внутреннім міром, презірающего сєрую толпу і високо ценящего свою охуєнну індивідуальність. тіпа Кліма Самгіна.

Що повертає мене до головної теми. Бо я таки дочитав 24 тома Горького і хочу тепер зробити ревізію: поділитися своїм важним мнєнієм на тему, що з цього прекрасного письменника обізательно треба прочитати, а що не надо (що б там не говорили составітєлі школьного курса по літературі). Зразу скажу, шо про старуху Ізєргіль, Буревєстніка і прочую романтичну поєбєнь - це аберація, огидний прищ на прекрасном тєлє горьковського літературного наслєдія. Ітаг, рекомендований список:

Т.1  "Емельян Пиляй", "Дед Архип и Лёнька", "Мой спутник", "На соли" - отлічні битопісанія із жизні бомжів, бродяг і разнообразних депривованих верств населення, які взагалі стали головним мотивом раннього Горького. Оцей "босяцький" період - читать очень надо, там в основном все автобіографічне насправді і дуже цікаве. Без всякої фальші, сентиментальнічанья і романтизації, високохудожньо і пізнавально.

Т.2. "Челкаш", "Однажды осенью", "Вывод", "На плотах", "Дело с застёжками", "Товарищи", "Два босяка", "О мальчике и девочке, которые не замёрзли", "Друзья" і ще всяке таке в тому ж томі із неізданного. Розвиток (в т.ч. художнє вдосконалення) теми босяків, плюс "Вивод" - опис прекрасних українських народних традицій з перших рук, так сказать.

Т.3. "Коновалов", "Зазубрина", "В степи", "Ярмарка в Голтве", "Супруги Орловы", "Бывшие люди". Про ярмарку - етнографічна зарісовка хороша, все інше - тоже босякі прекрасні. Особінно хотілося б отметіть бивших людєй: як на мене, це ті ж "На днє", тіки більш удобочитаємі (бо в вигляді прози, а не драми) і взагалі мені більш симпатичні.

Т.4. "Скуки ради", "Проходимец", "Каин и Артём", "Васька Красный", "Фома Гордеев", "Хороший Ванькин день", "Встряска". Наряду з темою босяків появляється тема городской жизні - собствінно Горький і вєлік описом міського життя. Плюс перша велика форма, яка прославила Горького - "Фома Гордєєв". Перше з багатьох його купеческіх жизнєопісаній, дуже талантліво.

Т.5. "Двадцать шесть и одна", "Трое" - маловідомі, а дуже хороші твори. Особіно "Троє" - я про них взагалі ніде не бачив нічого, а прочитав - дуже кльово виявилось.

Т.6. "Злодеи", "Тюрьма", "Девочка", "Букоёмов, Карп Иванович", "Солдаты". Очернєніє Россії, которую ми потерялі, плюс "Солдати"  - цікаві як документ очерки про солдатів у 1905 році.

Т.7. "На дне" - єдиний, мабуть, твір Горького, який є в популярних виданнях Горького і який точно варто читати. Підсумок "босяцького" періоду творчості.

Т.8. "Мать", "Мордовка". Ну, мені сподобалось. В першу чергу як опис побуту і настроїв робітників кінця ХІХ-початку ХХ ст. Особінно "Мать".

Т.9. "Жизнь ненужного человека", "Исповедь", "Лето". "Ісповедь" Ленін ругав за поповщину, а нам цікаво - в т.ч. і описом всякої релігійної каші в голові тогочасного населення. Опять же, Горький сам в юності займався всякими релігійними поіскамі.

Т.10. "Городок Окуров", "Жизнь Матвея Кожемякина". Вот, самий настоящий Горький - добротна велика проза про жизнь горожан в російській провінції, і на її фоні - всякіє лічниє мєтанія і т.д. Очень і очень.

Т.11. "Три дня", "Кража", "Пожар". Та ж провінційна жизнь - но в малих формах

Т.14. "Хозяин", "Случай из жизни Макара", "По Руси". По Русі - збірка оповідань про разні случаї, які автор наблюдав, микаючись ото по странє в юності. Про Макара - беллетрнизований рассказ про те, як сам Горький намагався в юності застрелитись. "Хозяїн" - тоже автобіографічна повість, як він працював у пекарні (про ту ж пекарню, шо і "26 і 1")".

Т.15. "Детство", "В людях".

Т.16. "Мои университеты", "Сторож". Ну, це все в представлєніях не нуждається, хіба шо "Сторож" - це теж автобіографічне, про службу його на залізничній станції в южнорусской стєпі. Mind you, автобіографія - це не значить, що нецікаво, навпаки! Вот між іншим ще один стереотип, який розруша Горький.

Т.18. "О тараканах", "Дело Артамоновых". Артамонови - чергова блєстяща горьковська сага, таракани - чергова прекрасна зарісовка про печальних странноватих людей вокруг.

Т. 21-24. "Жизнь Клима Самгина". Ну, опус магнум, таке інше. Все, за що ми (істінниє ценітелі) любимо Горького, в одном великом проізведенії, в 4 томах, захватує дух.

NB: коротка зважена стаття Троцького про Горького.
Tags: горький, що читати
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments