my brain hurts

сцилки, липень-жовтень

лінгвістика
самі странні мови
вєдь
meh
системи писемності

візуальне мистецтво
як малювати цицьки
гугл-стріт-вью-арт
звідки в художників Нового часу така ніхуйова реалістичність
найкращі мікрофотографії 2013
ще красиві фотки насєкомих

антропологія
критика експерименту Мілгрема
людина виникла внаслідок соціальної революції
зомбі-апокаліпсис у кам"яному віці
чому існують дві статі?
нова теорія чому чоловікам нравляться цицьки
чому в ссавців яйця наружу

єстєствєнна наука
метеори, метеорити, астероїди
як спарювались динозаври
альваресзаври

Омерика
підручник, по якому пишуться голівудські блокбастери
найпопулярніші жіночі імена в США по рокам народження
борщовий пояс США
чому бокс небезпечний спорт
приватні тюрми в США вимагають від держави гарантованого заповнення всіх койкомісць

література
критично-герменевтичне прочитання світу Толкіна
як вичислити комуніста методами літературної критики
кодекс Серафіні
сіонізатор тексту

разноє
інтерв"ю з робітником радянського заводу мікросхем, 1987
інструкція по жестикуляції в інтелектуальній дискусії
карта реальних європейських географічних відкриттів
шпілі тщєславія
вікторіанська прислуга
my brain hurts

знамєніє

"Многие слышали о том, что на "Золотых воротах" на одной из мозаик выложена надпись "Слава Україні", но мало кто смог ее найти. Надпись действительно существует, но разглядеть ее невооруженным глазом практически невозможно.
Находится она прямо над проходом из промежуточного вестибюля к верхнему эскалатору и выложена красной смальтой более темного оттенка. Надпись появилась благодаря строителям, которые занимались установкой мозаик"

помойму це шось із тої ж опери, що й історії про курку, яка знесла яйце з іменем аллаха, або про обісцяну стіну сільського клуба, в якій узріли образ матері божої.


Ісус на жувачці:


Христос і Богоматір на обісцяній стіні:



Аллах на яйці:


знаменита Богоматір на тості:


Аллах на пєчєнькє:


Знову Джізус:


знову Аллах:


тут ще є всяке

а так-то красива станція метро, чого уж там.
my brain hurts

сцилки, квітень-червень

еволюція це всього лиш теорія
ліелліназавра
мікрораптор
в Китаї жили єдинороги
пермське вимирання
чому в півнів нема хуя
наукова полеміка щодо походження собаки
еволюційне дерево людини
зоологічна номенклатура людини
п"єролапітек
"генетичним європейцям" 4,5 тис. років
про расову приналежність кроманьйонців
що їли ранні гомініди

історія культури
про спільного предка євразійських мов
гени і меми
зв"язки між Мікенами і Скандинавією
куди ділись давні культури Сахари
Україна, скоріш за все, не батьківщина арійців
відкриття мови
смайлікі в тонових мовах
археологи досліджують середньовічні казні
"римський салют" - плод фантазії двох французів
пригоди Мінотавра

мракобєсіє
кримінальне переслідування за оральний секс в США
карта мракобєсія
як білогвардійці грабували церкви

науково-технічний прогрес і екологія
коли почався антропоцен?
дуже популярно ізложена історія землеробства в Європі
Атлантропа
про жизнь на Марсє
для польоту на Марс потрібен комунізм
Австралія - модель грядущого клімату
глобальне потепління і вічна мерзлота
Атлантичний океан починає звужуватися

живі природи
кліматичні зміни і австралійська мегафауна
як мурахи сожитєльствують з хижими рослинами
екосистему формує страх перед хижаками
вєдьміни кругі
болота
потемніння яблук
у кажанів в язику відбувається ерекція перед їдою

всякий ужас
садовий отшельнік
медичний експеримент Таскігі

ліва культура і активізм
альтернативний переклад Інтернаціоналу
запозичення між німецькими і російськими революційними піснями
Кафка і анархізм
Фуко і Група інформації по тюрмам
художня література нащот робітничого класу
архів автономістського журналу 1970-х Zerowork

класова боротьба
анархо-синдикалісти і страйк трамвайних кондукторів у Мельбурні в 1990
рух італійських трудящих проти високих транспортних і комунальних тарифів у 1970-х
класова боротьба у В"єтнамі до і після революції
Андреу Нін - про історію і структуру рад


політекономія
чому в рамках капіталізму дійсно не було альтернативи Тетчер
політекономічні обставини будівництва єгипетських пірамід
соціальна нерівність і нью-йоркське метро
внутрєнності типового китайського заводу
демографія Другого світу в 1970-2011
полеміка про первісне соціалістичне накопичення

корисні поради
як срати в космосі
що брати в подорож
як відправляти листи без марок

фемінізм
чому реальних згвалтувань набагато більше, ніж зареєстрованих
проституція в Росії до і після революції

як ми будемо жити при комунізмі
електричні автобуси можна буде заряджати під час зупинок
електричні автостради
батарейки з деревини
двигун Шкадова

разноє
про мігрантів у європейських столицях
в американську поліцію офіційно не беруть з високим IQ
вегетаріанська таксідермія
антиінцестне пріложеніє для телефонів
my brain hurts

мір іной возможен

Сходив на міроприємство з многообіцяючою назвою: «Україна та світове українство: розбудова ефективного партнерства заради розвитку». Настільки впечатлився, що рішив донести до громадськості свої емоції.
Дєло в том шо організатори умудрилися злити воєдино дві стихії, які існують обично у паралельних вимірах. Що, собствінно, видно вже по назві, яка складається з жаргонізмів із двох різних традицій. Вони позвали всяких бюрократів із ООНівських структур (організовувала МОМ, ще були люди з МОТ, представництва ЄС і т.д.) і всяких місцевих діячів «третього сектору», щоби з ними обговорювати судьби трудової міграції і заробітчан. Но при цьому на ключові слова «українство», «діаспора» прийшла відповідна публіка із разнообразних «інститутів українознавства», «мережі патріотичних організацій «За Україну»» і т.д. і т.п. Вийшло непередаваєме очароватєльне дійство, приблизно як коли заїдаєш пиво тортом.
Радєтєлів за українство возглавляв не хто інший як Іван Федорович Драч. Зовнішнім виглядом своїм він до болі нагадував Древнього Бегемота із ігри «Герої меча і магії ІІІ». Однако ж воїнство його переважно було набрано, скоріше, з замка мертвих: якісь сплошні лічі і вампіри з походкой зомбі. Присутній був, звичайно ж, персонаж з безумними очима без вишиванки, а також багато діячів у неохайних вишиванках. Ну впрочем шо я даремно злобствую – хто бачив ці тусовки в жизні, той і так понімає, а хто не бачив, тому це складно описати.
Вот, і тут же гламурні-ефективні чувачки з агенцій і комісій, які вєщають переважно на іностранних язиках про всякі звичні для них речі, зокрема про то шо необхідно, мол, мігрантам інтегруватися в суспільство у приймаючій країні. Іван Федорович погодився з попереднім доповідачем, після чого зробив виступ про те, що закордонне українство втрачає коріння, а це велика біда, і треба рятувати їхню національну ідентичність, поки вони остаточно не стали всі манкуртами та покручами. Тоді його доповідь усі стали обсуждать і деякі навіть тактично не погоджуватися, но йому, похоже, було пофіг: він далі сидів з отсутствующим взглядом і оживлявся тіки іноді шоб шось по-парубоцьки пошуткувать з соціологинею Оленою Малиновською.
Ну, на Івана Федоровича взагалі важко було серйозно дивитися після того, як прочитаєш отлічні літературознавчі есеї про нього, а я якраз недавно прочитав. Все підмивало попросити автограф, но я не наважився.
Зато шо було реально цікаво – це четверо живих заробітчан. Ну як живих заробітчан – обуржуазівшихся і бюрократизувавшихся канєшно, но всьотакі. Голови асоціацій українських трудових мігрантів із Росії, Іспанії, Італії та Португалії. Чувак із Росії примикав до воїнства Драча, але інших трьох реально було цікаво послухати і подивитись. Тьотка з Італії, між іншим, взагалі не много не мало як радниця Римради з питань країн Східної Європи. Не депутатка, но всьотакі. Мужичка із Іспанії мені сложно вообразіть обичним работягою, габітус у ньому видає радника голови Івано-Франківської ОДА з питань євроінтеграції та інвестицій і шеф-редактора газети «Європейський українець» (true story) - але розказує абсолютно нормальні жизнєнні вєщі. А предводітєльніца португальських заробітчан – взагалі така сама шо ні на єсть бодра западенська женщіна.
Вони розказували про реальні проблеми – вот наприклад їм дуже заважає формальна заборона на подвійне громадянство в Україні. Вони-то знають шо вона формальна, але все одно це ускладнює жизнь. Просять відмінити, і це, похоже, не на шутку обескуражило патріотів. Розказали про ці угоди з Іспанією-Португалією нащот соціального страхування: тіпа домовилися з великою помпою проводити взаємозалік внесків людини в тій і тій країні, шоб значить люди собі стаж напрацьовували, в результаті хтось попробував там оформитися, ніхуя не поняв шо робить, спитав цю начальницю заробітчанську, вона позвонила в посольство, ті в МЗС спитали – кажуть, нічого їм не приходило, ніяких інструкцій та зразків бумаг, ідітє нахуй, не звонітє сюда больше. От вони борються там за виборчі права, шоб в Італії голосувати й обиратись. Ще всяке цікаве.
Я все хотів задать два питання кому-небудь із них. По-перше, шо у них нащот контактів із профспілками і взагалі захисту заробітчан як найманих працівників, прекаріату ж якраз. Спросив в іспанського мужика, він якось апатично відповів шо да-да, канєшно, вот є такі-то в Іспанії мережі профспілок дві великі. Короче, похоже шо ніхто цим ніфіга не займається. По-друге, мені цікавий політичний портрет цих людей. По логікє вєщєй, вони як представники найбільш вразливих верств мали би голосувати проти лібералів з їх austerity policy і проти правих з їх мігрантофобією. Тобто, в Італії, скажем, в масі своїй вони би мали підтримувати Беппе Грілло якого-небудь. Но ми ж знаєм, що на останніх українських виборах закордонний виборчий округ масово віддав свої милозвучні голоси за партію, яка закликає «зупинити міграцію»!
Енівей, більшості присутніх було взагалі глибоко похуй на їхні расскази. Бо перемежалось це питаннями такого тіпа (відтворюю по пам’яті): «Я десь чув, чи читав, що сто років тому на території сучасної Росії було 30 мільйонів українців! А зараз всі зникли. От цікаво, що українці на своїй території швидко відмовляються від своєї мови, а в діаспорі розмовляють, і дітей своїх вчать української мови. І вони приїжджають і дуже чисто розмовляють – ну, є акцент якийсь, але мова прекрасна. І це ж уже багато поколінь пройшло. Як це так виходить? У мене така теорія, що коли є з ким боротися, то краще зберігаєш свою ідентичність. Скажіть, от в Італії українці спілкуються рідною мовою?».
Порадував епізод з питанням від представника африканської громади з залу – тіпа, як живеться заробітчанам українським в європах, як їх там приймають, які проблеми, і чи можна їх порівняти з проблемами африканців в Україні. Іспанський чувак відповів: мол, він за Україну не буде говорить бо не знає, а їх в Європі «приймають дуже добре, ніякої ксенофобії, расизму нема. І ми сподіваємося, що й представників вашої громади в Україні так само гостинно приймають, без проблем, ну і що вони, в свою чергу, дотримуються закону – як і ми в Іспанії». Ну, як у них нема расизму щодо українців, це ми все знаємо, але в принципі ну нормальна така відповідь. Принаймні, від людини, яка розуміє про що мова взагалі. Хоча дійсно все-таки українцю в Іспанії чи Португалії значно простіше зійти за свого на вулиці, ніж нігерійцю в Україні, так шо проблем у них дійсно менше. Вот, казалось би проїхали, но на це питання почав дуже рватися відповідати голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний. Хвилин 15 уже пройшло, всі про інше говорять щось, а тут він улучив момент, схопив мікрофон і каже щирою англійською мовою: «ай вонт ту ансер зе куещін... юкрейн із вері хоспітабл кантрі. Енд ноубаді хез ені проблемз. Йор піпл гоу ту юкрейніан пабз, мейбі зей а драг ділерз – зен, оф корс, зей кен хев проблемз». Тут я не витримав і нєвєжліво всхрюкнув от смєха, хотя всі інші спокійно серйозно слухали. Чувак перейшов ще потім на калинове мовенятко* і розказав, що було євро-двадцять-дванадцять, так англійський футболіст сказав що не поїде, але потім англійські вболівальники поховали, вони приїхали і на власні очі переконались, хоча було дуже багато спекуляцій на цьому питанні, і тепер ця тема закрита, так що ви дуже провокативно поставили питання. За тиждень до того Олаолу Фемі, який рік провів у тюрмі, відмовились поновлювати в університеті.
Повеселив, до речі, предводітєль російських українців. Він єдиний з них чотирьох розказував про переслідування заробітчан (ну я думаю, що в Москві з цим реально положеніє дєл болєє другоє, чим в Іспанії). Перечислив всякі ужаси про казачьї патрулі і т.д. Каже: а ще біда шо мігрантофоби хочуть скасувати дію водійських прав, виданих в інших країнах. А це ж, мол, якраз дуже сильно по нашим заробітчанам ударить, бо вони працюють багато хто іменно шо на транспорті, в пасажирських перевезеннях. Ну, каже, воно-то канєшно і правильно – щодо середньоазіатських імігрантів. Бо вони пополучали свої права в своїх кішлаках, приїхали в Москву і возять людей. А Москва – це не кішлак. Так шо в них дійсно є сенс відібрати права. А у вкраїнців не треба. Зря нас притісняють взагалі в Москві, обзиваються понаєхавшими чомусь. А в нас же ж похожа культура якраз, не то шо ці кішлакі. Но нема українських шкіл! Осьо бачите нулі – оце українські школи в Росії! А осьо ТИСЯЧІ – це російські школи в Україні! Самими патріотами стають якраз ті українці, які живуть в Росії – така тут дичина!
Ще у воїнстві Драча був представник МЗС – єдиний слуга государєв, який навідався на міроприємство. Голова департаменту зв’язків із закордонним українством, в кулуарах обнімався з дєдушками в вишиванках, розказував їм, як він у 10-літньому віці купався разом з одним із цих дєдушок у річці Гнила Липа, і хвастався, яка в нього є прекрасна хата і шо він вирощує. Зовнішністю він не нагадував нікого з геройцев, а нагадував едакую смєсь попугая з мультфільма про «ви нє билі на Таїті?» і престарєлого Карлсона. На виході получався прямо брат-двойнік Миколи з «Миколиної погоди». Вернувшись із кулуарів, уважно вислухавши цілком приземлені і матеріальні біди й чаянія заробітчан, державний діяч об’яснив, що головним своїм завданням його відомство вважає задоволення культурних і мовних потреб закордонного українства. І отчитався про нещодавно збудовані пам’ятники Тарасу Григоровичу Шевченку в різних містах світу (я не видумую!).
Ще на мене справила враження женщіна з Інституту українознавства. Вона обстоятєльно розказала, що її інститут ще з перших років свого існування почав вносити величезні вклади в розвиток науки, вони розробили декілька нових понять, які об’єднали в концепції «українського світу». І мол каково же било єйо удівлєніє, коли вона потім спустя года чула ці ж самі поняття від російських колег, але вже в рамках концепції «русского мира»! Так шо треба, тіпа, боротися за свої терміни і поширювати іменно шо «український світ».
А, ну ще був Депутат. Депутат очолює комітет з питань національних меншин і міжнаціональних відносин і носить на лацкані алий значок партії «Удар». Про нього всі заздалегідь говорили з благоговєнієм і очікували, похоже, шо його прибуття буде возвіщено якимись надприродними явищами – перегорить проводка в гостініце «Русь» чи вєтєр распахньот окна настєж. Патріотичні женщіни, наминаючи рибу за обідом, з відом заправскіх заговорщіц обсуждали з патріотичним мущіною разнообразні законопроекти, перспективи парламентських слухань і науково-практичних конференцій, сокрушались по поводу некомпетентності депутатів у питаннях українства, і по всєму виходило, що якраз однією з нечисленних надій їхніх є цей Депутат. Однако ж коли він таки появився, то не було навіть фанфар. Відсутність спецефектів не смутіла парламентарія, він прослідував на центральне місце за столом-трибуною і всівся там в таку позу і з таким вираженієм ліца, как будто його внєзапно почали обслідувать анальним зондом українського виробництва. Іменно з таким виглядом він просидів, напряжонно глядя вдаль, весь час поки іностранна женщіна з МОМ робила тіпа айс-брейкінг спіч, а коли вона по всім признакам закончіла, зібрався вставати і йти до мікрофона. Пройзошов невеликий конфуз, бо вона планірувала сначала комусь іншому дать слово, но організатори їй оперативно пояснили на мигах, шо Депутата надо сначала. Вона повіновалась, Депутат став до мікрофона, змінив направлєніє тревожного взгляда і зачитав свою доповідь про актуальні проблеми трудових мігрантів і закордонного українства. При цьому якщо він на час доповіді как би включився, то вся аудиторія, напротів, неначе була миттєво отключена от сєті якимсь Великим Електриком, опомнившись тільки коли Депутат замовчав, тут же зібрав манатки і пішов на вихід. Я чесно не можу згадати, що він говорив взагалі.

*Ворд виправляє на «совенятко».
my brain hurts

україна має талант

після видатного філософа світового масштабу Г.Сковороди - зустрічайте на арені інше світило українського походження, на цей раз в політекономії:

«Пусть все рабочие, — пишет Туган-Барановский, — вплоть до одного будут замещены машинами; в таком случае, этот единственный рабочий будет приводить в движение всю колоссальную массу машин и с их помощью производить новые машины и предметы потребления капиталистического класса. Рабочий класс исчезнет (куда он денется, об этом автор умалчивает.— И. Г.), но это нисколько не затруднит реализации продуктов капиталистической промышленности. Капиталисты будут получать в своё распоряжение большую массу предметов потребления, и весь общественный продукт одного года будет поглощаться производством и потреблением капиталистов следующего года. Если же капиталисты в своей страсти к накоплению пожелают сократить своё собственное потребление, то и это вполне осуществимо; в этом случае сократится производство предметов потребления капиталистов и ещё большая часть общественного, продукта будет состоять из средств производства, предназначенных для дальнейшего расширения производства. Будут производиться, напр., уголь и железо, которые будут идти на дальнейшее расширение производства угля и железа. Расширенное производство угля и железа за каждый последующий год будет поглощать уголь и железо, произведённые в предыдущем году, и так до бесконечности, пока не будет исчерпан естественный запас соответствующих минералов»

а автор, який цитує, хороший
my brain hurts

сцилки, лютий-березень

жива і нежива природа
морські їжаки можуть зв"язувати зайвий СО2 з атмосфери
капіталізм і історія природокористування
екологія міста
інструкція як спорити про глобальне потепління
протягом ХХ ст. температура на Землі від найнижчої за весь голоцен перейшла до найвищої
анурогнати
кити охолоджуються за допомогою ерекції в роті
дерева на кришах небоскрьобів - погана ідея
наш спільний червеобразний предок
про атавізми
масштаби галактик
запах дощу

люди і животні
крисо-міна
Махно і котята
страшні пасхальні кролікі
як правильно малювати лошадь

класова боротьба
(див. також в коментах)
історія блокування дрезденських нацистських маршів

історія культури
походження мема про кишки послєднєго попа
Ісус Христос як трикстер ч.2
вільні каменярі і вільний камінь
привітання, прощання і підписи в імейлах треба іскоренять

лінгвістика
про слов"янську обсценну лексику
чюсікі
блять/ебать
всякий, хто говорить "булошная" - нєвєжда і враг культури
агвазила
синьйора Динька

міжнародна панорама
як у Німеччині помирають з голоду
в Німеччині "Амазон" використовує неонацистів для нагляду за працівниками-імігрантами
як представницька демократія в США нікого не представляє і приводить до хуйових рішень
цікаво про війну в Іраку і долю іракської нафти

соціологія
релігія не виправляє, а лише заохочує злочинців
про насильство над дітьми в Росії (і Україні)
міграція, фінни і біла раса

гендер
в Вашингтоні кожен десятий - ЛГБТ
як маскулінність продають саме пролетаріату
про "стервозні" жіночі колективи

археологія-палеоантропологія
як трипільці-праукраїнці дали пракитайцям порнографію (серйозно цікаво)
звідки в азіаток маленькі цицьки
новини про ашельську культуру
люди палеоліту рухались більше за сучасних професійних бігунів
тасманійці

треш, угар і масові заворушення
1922 Straw Hat Riot
Skeleton Army

наука і технології
як по-научному варити яйця
як консерви псуються і стають вкуснішими
научні методи
обзор існуючих 3д-принтерів
чудодєйствєнний цирконій

транспорт
чому маршрутки це зло
ще раз, наскільки трамвай краще за автомобілі
двухетажний тролейбус

мистецтво
Джордж Буш зайнявся живопісью
радянські кіноафіші 1920-х

економіка
вітряна електроенергія вже дешевша за вугільну і газову
роза Петерса
хто наповнює держбюджет України
хто і де в Україні збирається копати надра
my brain hurts

літературні опити на злобу дня

Как-то раз на всемирном социальном форуме в Антананариву мы с активистами курдского сопротивления вспоминали бессмертные строки Луи Арагона: "йцукенгфывапролдж". Тропическое солнце, медленно заходя за холмы, прощалось с нами последними, самыми длинными, лучами, нежно поглаживая верхушки аллюодий Alluaudia procera, и я вспоминал, как мы мальчишками в лихие 90-е поджигали выброшенные ёлки на свалке на Позняках, которую тогда крышевали выросшие в соседнем доме братья Кличко. Невольно мысли перенеслись со стрекочущего мириадами цикад Мадагаскара в заснеженный Киев, где такие же мириады прекрасных снежинок были в этот день скомканы грубыми фашистскими руками, хватающимися за пистолет при виде чудесного произведения неоклассической архитектуры, детища лауреата Сталинской премии Владимира Заболотного - здания Верховного Совета Украины. Снежные кристаллы, прекрасное творение природы, были обращены в инструмент террора против так называемых "донецких". Еще до того, как "Свобода" прошла в парламент, я объяснял своему другу киевлянину Игорю Луценко, что фашизм - это открытая террористическая диктатура наиболее реакционных, наиболее шовинистических, наиболее империалистических элементов финансового капитала - но меня не слушали. Надеюсь, сегодня стало стыдно всем, кто не понимал очевидного: брошенные сегодня снежки - это отголосок свинцовых пуль Бабьего Яра, долетевших и до нашего времени под свинцовым небом неолиберальной Украины. Только объединение всех прогрессивных левых сил еще способно остановить возвращение коричневой чумы на родину Сидора Ковпака. Над Тихим океаном занималась алая заря.
my brain hurts

It's...

Який студент не був вражений методом контент-аналізу, почувши про нього на загальнообов’язковому курсі «Соціологія-1»! Все так просто, а вот же, можна підрахувати слова в німецьких газетах і розкрити воєнні плани Третього рейху. Ну і всі, звичайно, хотіли коли-небудь самі таке зробити. З тих пір деякі з нас таки дійсно умудрились застосувати цю техніку, зокрема навіть при підготовці до семінарів з античної філософії; результат був ожидаємо жалок.
Но вот я недавно згадав колись десь прочитане твердження, шо мол в Омериці до кінця холодної війни терміну «капіталізм» стіснялись і уникали, вважаючи його ворожою ідеологічною зброєю. І тільки мол коли угроза з боку Жидокомуни міновала, цей термін посів належне місце в промовах і статтях, так стали називати нинішній соціально-економічний уклад. Давно хотів знайти якесь підтвердження або спростування цьому, а тут ще Фернан Бродель у другому томі свого епічного труда утвірждає шо термін «капіталізм» - політичний, і що толком вживати його почали лише в ХХ столітті іменно як антонім до соціалізму. Ну і вот дійшли в мене руки перевірити це все на архіві журнала «Тайм», який є в відкритому доступі. Репрезентативність канєшно не така шоб робити якісь желєзобетонні висновки, но все-таки це найбільш читаємий і друкований журнал для масового чтєнія, часто розглядається як зразок і зріз іменно шо панівного так сказать дискурса в США. І вот яка картина получилась із використанням слова «capitalism» в 1923-2012 роках у цьому виданні (на графіку – кількість статей із цим словом за кожен рік):

Шо тут сказать. Таки да, є бесспорні тренди. Про капіталізм стали замєтно більше говорити після початку Великої депресії, і аж до моменту вступу США у Другу імперіалістичну війну. Тут цікавість до слова «капіталізм» різко падає, кількість упомінаній знизилася з 30 в 1940 р. до 8 в 1944. Успішне завершення війни породило обратно прямо-таки взривний рост інтересу (45 матеріалів в 1947 році), но лише до початку Корейської війни.
Що такого відбулося в 1957 році, що кількість публікацій внєзапно зросла з 28 до 42 – непонятно. Але після цього вона знов упала до повоєнного мінімуму в 1960 році. Протягом 1960-х нерівні показники, але з революційного 1968 і аж до кризового 1973, протягом правління Ніксона – достовірне падіння популярності цього «політичного» слова, з 39 до 15. Що возбудило цікавість до капіталізму в 1975? Патті Хьорст, закінчення в’єтнамської війни, революція в Португалії, криза в Британії, цілий випуск журналу на тему «Can Capitalism Survive?». Тобто, низка подій, де ігнорувати це поняття було неможливо. А далі знову спад, наступний пік – 1979. Початок американсько-китайської дружби, епідемія «теології визволення» в Латинській Америці, поразка компартії в Італії, революції в Ірані і Нікарагуа, контрреволюція в Британії, ОСВ-2, продовження економічної кризи.
На початку 1980-х про капіталізм говорять мало, збільшується показник в 1984-1986 рр. Головним чином тріумфаторські статті про те, як капіталізм кльово розвивається в Китаї і в країнах третього світу, ще трохи про перестройку і економічні реформи в Східній Європі, ну і про рейганоміку. Шо характєрно, під кінець епохи Рейгана про капіталізм знову стали писати менше, ну а далі почався 1989 рік, за ним 1990 – рекордна кількість згадок про капіталізм за всю історію журнала, зі зрозумілих причин.
Порадівши кінцю історії, цей термін стали менше використовувати в 1993-1996 рр., а от з початком економічної кризи в 1997 він, так сказать, у всіх на устах. Можна впевнено сказати, що саме під час «азіатської кризи» вперше в історії в мейнстримному західному дискурсі про капіталізм заговорили як про загальноприйняту економічну систему, наше спільне надбання, яке, так сказать, в опасності і підлягає негайному спасєнію. При цьому криза 1970-х була значно серйозніша, но тоді, виходить, дійсно писали про «економічні проблеми», не згадуючи про капіталізм.
Під час економічного буму 2000-х це слово почало менше фігурувати, но починаючи з 2007, коли почалися проблеми в фінансовому секторі, його вже вживають замість мєждомєтія. Кореляція зі станом економіки прозора до смішного: щойно в 2010 трохи наладилися справи і зупинилося падіння, кількість згадок про капіталізм зменшилася на 40%. А коли стало ясно, що криза отнюдь не закінчилась, це слово знову почало частіше проситися на язик. По ітогам минулого року кількість його згадувань в «Таймі» встановила новий історичний рекорд.
Висновки робити мені зараз лінь, але дані вийшли цікаві.
my brain hurts

хто такі пролетарі і чого вони хочуть

вот я не знаю як ставитися до такого. З одного боку воно виглядає, да, цинічно і красиво, платитимуть найбідніші і т.д. З іншого боку, по-перше, платить все одно роботодавець свої кровні в любом случає; і якою б не була сумма цього внеска, хоч і нульова, все одно зарплата від цього в цих низькооплачуваних не збільшиться ні на копійку (тут навіть не катить традиційний аргумент шо тіпа "платив би більше, да грєхі не пускають, в смислі ЄСВ; йдеться ж про низькооплачуваних, яким точно могли би платити більше, якби захотіли).

Вот, зато можна таке нововведення розглядати як захід з податкового стимулювання підвищення зарплат. Платіть більше людям - менше треба буде відраховувати в пенсійний фонд. Не факт канєшно шо таке стимулювання когось стимулює, але цим робітникам точно гірше не буде, а от краще стати може. Навіть якщо зарплату не підвищать, то принаймні буде більше нараховуватися за них в пенсійний фонд, ерго, буде вищою пенсія.

А от протилежні заходи тіпа соціальної політики - коли зменшують податкове навантаження на низькі зарплати - це якась хуйня. Подоходний налог понятно шо має бути прогресивним (хотя опять же вопрос: чи побачать ці гроші живьйом ті робітники, яким знизять НДФЛ? Тут навіть напівілюзорного виграшу у вигляді збільшення потенційної пенсії немає. Якби на руки получали, як на Заході, зарплату "грязну" і потім самі платили всі налоги, то тоді однозначно було б вигідно). Но от захисники трудящих українців із ВО "Свобода" пропонують не обкладати податками і соціальними внесками дохід на рівні мінімальної зарплати. Так от це, як на мене, взагалі відверте податкове стимулювання зведення зарплат до рівня офіційного мінімума. Тобто, крок в інтересах капіталу, прикритий соціальною риторикою.

Так шо я щитаю, нас взагалі не повинні особливо волновать маніпуляції з ФОТ, головне - це вимагати збільшення реальних "чистих" доходів для трудящих і збільшення оподаткування корпоративних прибутків. В другу чергу - збереження солідарної пенсійної системи, дефіцит якої фінансуватиметься за рахунок державного бюджету (а він наповнюватиметься путьом массових расстрєлов експлуататорів). В третю чергу - прогресивний подоходний налог (главним образом за рахунок підняття верхньої планки, а не зниження нижньої) і зниження акцизів та НДС.