?

Log in

а шо такоє?
Whenever bicycles are broken, or menaced by International Communism
Recent Entries 
my brain hurts
лінгвістика
самі странні мови
вєдь
meh
системи писемності

візуальне мистецтво
як малювати цицьки
гугл-стріт-вью-арт
звідки в художників Нового часу така ніхуйова реалістичність
найкращі мікрофотографії 2013
ще красиві фотки насєкомих

антропологія
критика експерименту Мілгрема
людина виникла внаслідок соціальної революції
зомбі-апокаліпсис у кам"яному віці
чому існують дві статі?
нова теорія чому чоловікам нравляться цицьки
чому в ссавців яйця наружу

єстєствєнна наука
метеори, метеорити, астероїди
як спарювались динозаври
альваресзаври

Омерика
підручник, по якому пишуться голівудські блокбастери
найпопулярніші жіночі імена в США по рокам народження
борщовий пояс США
чому бокс небезпечний спорт
приватні тюрми в США вимагають від держави гарантованого заповнення всіх койкомісць

література
критично-герменевтичне прочитання світу Толкіна
як вичислити комуніста методами літературної критики
кодекс Серафіні
сіонізатор тексту

разноє
інтерв"ю з робітником радянського заводу мікросхем, 1987
інструкція по жестикуляції в інтелектуальній дискусії
карта реальних європейських географічних відкриттів
шпілі тщєславія
вікторіанська прислуга
3rd-Oct-2013 04:59 pm - знамєніє
my brain hurts
"Многие слышали о том, что на "Золотых воротах" на одной из мозаик выложена надпись "Слава Україні", но мало кто смог ее найти. Надпись действительно существует, но разглядеть ее невооруженным глазом практически невозможно.
Находится она прямо над проходом из промежуточного вестибюля к верхнему эскалатору и выложена красной смальтой более темного оттенка. Надпись появилась благодаря строителям, которые занимались установкой мозаик"

помойму це шось із тої ж опери, що й історії про курку, яка знесла яйце з іменем аллаха, або про обісцяну стіну сільського клуба, в якій узріли образ матері божої.


Ісус на жувачці:


Христос і Богоматір на обісцяній стіні:



Аллах на яйці:


знаменита Богоматір на тості:


Аллах на пєчєнькє:


Знову Джізус:


знову Аллах:


тут ще є всяке

а так-то красива станція метро, чого уж там.
my brain hurts
еволюція це всього лиш теорія
ліелліназавра
мікрораптор
в Китаї жили єдинороги
пермське вимирання
чому в півнів нема хуя
наукова полеміка щодо походження собаки
еволюційне дерево людини
зоологічна номенклатура людини
п"єролапітек
"генетичним європейцям" 4,5 тис. років
про расову приналежність кроманьйонців
що їли ранні гомініди

історія культури
про спільного предка євразійських мов
гени і меми
зв"язки між Мікенами і Скандинавією
куди ділись давні культури Сахари
Україна, скоріш за все, не батьківщина арійців
відкриття мови
смайлікі в тонових мовах
археологи досліджують середньовічні казні
"римський салют" - плод фантазії двох французів
пригоди Мінотавра

мракобєсіє
кримінальне переслідування за оральний секс в США
карта мракобєсія
як білогвардійці грабували церкви

науково-технічний прогрес і екологія
коли почався антропоцен?
дуже популярно ізложена історія землеробства в Європі
Атлантропа
про жизнь на Марсє
для польоту на Марс потрібен комунізм
Австралія - модель грядущого клімату
глобальне потепління і вічна мерзлота
Атлантичний океан починає звужуватися

живі природи
кліматичні зміни і австралійська мегафауна
як мурахи сожитєльствують з хижими рослинами
екосистему формує страх перед хижаками
вєдьміни кругі
болота
потемніння яблук
у кажанів в язику відбувається ерекція перед їдою

всякий ужас
садовий отшельнік
медичний експеримент Таскігі

ліва культура і активізм
альтернативний переклад Інтернаціоналу
запозичення між німецькими і російськими революційними піснями
Кафка і анархізм
Фуко і Група інформації по тюрмам
художня література нащот робітничого класу
архів автономістського журналу 1970-х Zerowork

класова боротьба
анархо-синдикалісти і страйк трамвайних кондукторів у Мельбурні в 1990
рух італійських трудящих проти високих транспортних і комунальних тарифів у 1970-х
класова боротьба у В"єтнамі до і після революції
Андреу Нін - про історію і структуру рад


політекономія
чому в рамках капіталізму дійсно не було альтернативи Тетчер
політекономічні обставини будівництва єгипетських пірамід
соціальна нерівність і нью-йоркське метро
внутрєнності типового китайського заводу
демографія Другого світу в 1970-2011
полеміка про первісне соціалістичне накопичення

корисні поради
як срати в космосі
що брати в подорож
як відправляти листи без марок

фемінізм
чому реальних згвалтувань набагато більше, ніж зареєстрованих
проституція в Росії до і після революції

як ми будемо жити при комунізмі
електричні автобуси можна буде заряджати під час зупинок
електричні автостради
батарейки з деревини
двигун Шкадова

разноє
про мігрантів у європейських столицях
в американську поліцію офіційно не беруть з високим IQ
вегетаріанська таксідермія
антиінцестне пріложеніє для телефонів
24th-May-2013 10:49 pm - мір іной возможен
my brain hurts
Сходив на міроприємство з многообіцяючою назвою: «Україна та світове українство: розбудова ефективного партнерства заради розвитку». Настільки впечатлився, що рішив донести до громадськості свої емоції.
Дєло в том шо організатори умудрилися злити воєдино дві стихії, які існують обично у паралельних вимірах. Що, собствінно, видно вже по назві, яка складається з жаргонізмів із двох різних традицій. Вони позвали всяких бюрократів із ООНівських структур (організовувала МОМ, ще були люди з МОТ, представництва ЄС і т.д.) і всяких місцевих діячів «третього сектору», щоби з ними обговорювати судьби трудової міграції і заробітчан. Но при цьому на ключові слова «українство», «діаспора» прийшла відповідна публіка із разнообразних «інститутів українознавства», «мережі патріотичних організацій «За Україну»» і т.д. і т.п. Вийшло непередаваєме очароватєльне дійство, приблизно як коли заїдаєш пиво тортом.
Радєтєлів за українство возглавляв не хто інший як Іван Федорович Драч. Зовнішнім виглядом своїм він до болі нагадував Древнього Бегемота із ігри «Герої меча і магії ІІІ». Однако ж воїнство його переважно було набрано, скоріше, з замка мертвих: якісь сплошні лічі і вампіри з походкой зомбі. Присутній був, звичайно ж, персонаж з безумними очима без вишиванки, а також багато діячів у неохайних вишиванках. Ну впрочем шо я даремно злобствую – хто бачив ці тусовки в жизні, той і так понімає, а хто не бачив, тому це складно описати.
Вот, і тут же гламурні-ефективні чувачки з агенцій і комісій, які вєщають переважно на іностранних язиках про всякі звичні для них речі, зокрема про то шо необхідно, мол, мігрантам інтегруватися в суспільство у приймаючій країні. Іван Федорович погодився з попереднім доповідачем, після чого зробив виступ про те, що закордонне українство втрачає коріння, а це велика біда, і треба рятувати їхню національну ідентичність, поки вони остаточно не стали всі манкуртами та покручами. Тоді його доповідь усі стали обсуждать і деякі навіть тактично не погоджуватися, но йому, похоже, було пофіг: він далі сидів з отсутствующим взглядом і оживлявся тіки іноді шоб шось по-парубоцьки пошуткувать з соціологинею Оленою Малиновською.
Ну, на Івана Федоровича взагалі важко було серйозно дивитися після того, як прочитаєш отлічні літературознавчі есеї про нього, а я якраз недавно прочитав. Все підмивало попросити автограф, но я не наважився.
Зато шо було реально цікаво – це четверо живих заробітчан. Ну як живих заробітчан – обуржуазівшихся і бюрократизувавшихся канєшно, но всьотакі. Голови асоціацій українських трудових мігрантів із Росії, Іспанії, Італії та Португалії. Чувак із Росії примикав до воїнства Драча, але інших трьох реально було цікаво послухати і подивитись. Тьотка з Італії, між іншим, взагалі не много не мало як радниця Римради з питань країн Східної Європи. Не депутатка, но всьотакі. Мужичка із Іспанії мені сложно вообразіть обичним работягою, габітус у ньому видає радника голови Івано-Франківської ОДА з питань євроінтеграції та інвестицій і шеф-редактора газети «Європейський українець» (true story) - але розказує абсолютно нормальні жизнєнні вєщі. А предводітєльніца португальських заробітчан – взагалі така сама шо ні на єсть бодра западенська женщіна.
Вони розказували про реальні проблеми – вот наприклад їм дуже заважає формальна заборона на подвійне громадянство в Україні. Вони-то знають шо вона формальна, але все одно це ускладнює жизнь. Просять відмінити, і це, похоже, не на шутку обескуражило патріотів. Розказали про ці угоди з Іспанією-Португалією нащот соціального страхування: тіпа домовилися з великою помпою проводити взаємозалік внесків людини в тій і тій країні, шоб значить люди собі стаж напрацьовували, в результаті хтось попробував там оформитися, ніхуя не поняв шо робить, спитав цю начальницю заробітчанську, вона позвонила в посольство, ті в МЗС спитали – кажуть, нічого їм не приходило, ніяких інструкцій та зразків бумаг, ідітє нахуй, не звонітє сюда больше. От вони борються там за виборчі права, шоб в Італії голосувати й обиратись. Ще всяке цікаве.
Я все хотів задать два питання кому-небудь із них. По-перше, шо у них нащот контактів із профспілками і взагалі захисту заробітчан як найманих працівників, прекаріату ж якраз. Спросив в іспанського мужика, він якось апатично відповів шо да-да, канєшно, вот є такі-то в Іспанії мережі профспілок дві великі. Короче, похоже шо ніхто цим ніфіга не займається. По-друге, мені цікавий політичний портрет цих людей. По логікє вєщєй, вони як представники найбільш вразливих верств мали би голосувати проти лібералів з їх austerity policy і проти правих з їх мігрантофобією. Тобто, в Італії, скажем, в масі своїй вони би мали підтримувати Беппе Грілло якого-небудь. Но ми ж знаєм, що на останніх українських виборах закордонний виборчий округ масово віддав свої милозвучні голоси за партію, яка закликає «зупинити міграцію»!
Енівей, більшості присутніх було взагалі глибоко похуй на їхні расскази. Бо перемежалось це питаннями такого тіпа (відтворюю по пам’яті): «Я десь чув, чи читав, що сто років тому на території сучасної Росії було 30 мільйонів українців! А зараз всі зникли. От цікаво, що українці на своїй території швидко відмовляються від своєї мови, а в діаспорі розмовляють, і дітей своїх вчать української мови. І вони приїжджають і дуже чисто розмовляють – ну, є акцент якийсь, але мова прекрасна. І це ж уже багато поколінь пройшло. Як це так виходить? У мене така теорія, що коли є з ким боротися, то краще зберігаєш свою ідентичність. Скажіть, от в Італії українці спілкуються рідною мовою?».
Порадував епізод з питанням від представника африканської громади з залу – тіпа, як живеться заробітчанам українським в європах, як їх там приймають, які проблеми, і чи можна їх порівняти з проблемами африканців в Україні. Іспанський чувак відповів: мол, він за Україну не буде говорить бо не знає, а їх в Європі «приймають дуже добре, ніякої ксенофобії, расизму нема. І ми сподіваємося, що й представників вашої громади в Україні так само гостинно приймають, без проблем, ну і що вони, в свою чергу, дотримуються закону – як і ми в Іспанії». Ну, як у них нема расизму щодо українців, це ми все знаємо, але в принципі ну нормальна така відповідь. Принаймні, від людини, яка розуміє про що мова взагалі. Хоча дійсно все-таки українцю в Іспанії чи Португалії значно простіше зійти за свого на вулиці, ніж нігерійцю в Україні, так шо проблем у них дійсно менше. Вот, казалось би проїхали, но на це питання почав дуже рватися відповідати голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний. Хвилин 15 уже пройшло, всі про інше говорять щось, а тут він улучив момент, схопив мікрофон і каже щирою англійською мовою: «ай вонт ту ансер зе куещін... юкрейн із вері хоспітабл кантрі. Енд ноубаді хез ені проблемз. Йор піпл гоу ту юкрейніан пабз, мейбі зей а драг ділерз – зен, оф корс, зей кен хев проблемз». Тут я не витримав і нєвєжліво всхрюкнув от смєха, хотя всі інші спокійно серйозно слухали. Чувак перейшов ще потім на калинове мовенятко* і розказав, що було євро-двадцять-дванадцять, так англійський футболіст сказав що не поїде, але потім англійські вболівальники поховали, вони приїхали і на власні очі переконались, хоча було дуже багато спекуляцій на цьому питанні, і тепер ця тема закрита, так що ви дуже провокативно поставили питання. За тиждень до того Олаолу Фемі, який рік провів у тюрмі, відмовились поновлювати в університеті.
Повеселив, до речі, предводітєль російських українців. Він єдиний з них чотирьох розказував про переслідування заробітчан (ну я думаю, що в Москві з цим реально положеніє дєл болєє другоє, чим в Іспанії). Перечислив всякі ужаси про казачьї патрулі і т.д. Каже: а ще біда шо мігрантофоби хочуть скасувати дію водійських прав, виданих в інших країнах. А це ж, мол, якраз дуже сильно по нашим заробітчанам ударить, бо вони працюють багато хто іменно шо на транспорті, в пасажирських перевезеннях. Ну, каже, воно-то канєшно і правильно – щодо середньоазіатських імігрантів. Бо вони пополучали свої права в своїх кішлаках, приїхали в Москву і возять людей. А Москва – це не кішлак. Так шо в них дійсно є сенс відібрати права. А у вкраїнців не треба. Зря нас притісняють взагалі в Москві, обзиваються понаєхавшими чомусь. А в нас же ж похожа культура якраз, не то шо ці кішлакі. Но нема українських шкіл! Осьо бачите нулі – оце українські школи в Росії! А осьо ТИСЯЧІ – це російські школи в Україні! Самими патріотами стають якраз ті українці, які живуть в Росії – така тут дичина!
Ще у воїнстві Драча був представник МЗС – єдиний слуга государєв, який навідався на міроприємство. Голова департаменту зв’язків із закордонним українством, в кулуарах обнімався з дєдушками в вишиванках, розказував їм, як він у 10-літньому віці купався разом з одним із цих дєдушок у річці Гнила Липа, і хвастався, яка в нього є прекрасна хата і шо він вирощує. Зовнішністю він не нагадував нікого з геройцев, а нагадував едакую смєсь попугая з мультфільма про «ви нє билі на Таїті?» і престарєлого Карлсона. На виході получався прямо брат-двойнік Миколи з «Миколиної погоди». Вернувшись із кулуарів, уважно вислухавши цілком приземлені і матеріальні біди й чаянія заробітчан, державний діяч об’яснив, що головним своїм завданням його відомство вважає задоволення культурних і мовних потреб закордонного українства. І отчитався про нещодавно збудовані пам’ятники Тарасу Григоровичу Шевченку в різних містах світу (я не видумую!).
Ще на мене справила враження женщіна з Інституту українознавства. Вона обстоятєльно розказала, що її інститут ще з перших років свого існування почав вносити величезні вклади в розвиток науки, вони розробили декілька нових понять, які об’єднали в концепції «українського світу». І мол каково же било єйо удівлєніє, коли вона потім спустя года чула ці ж самі поняття від російських колег, але вже в рамках концепції «русского мира»! Так шо треба, тіпа, боротися за свої терміни і поширювати іменно шо «український світ».
А, ну ще був Депутат. Депутат очолює комітет з питань національних меншин і міжнаціональних відносин і носить на лацкані алий значок партії «Удар». Про нього всі заздалегідь говорили з благоговєнієм і очікували, похоже, шо його прибуття буде возвіщено якимись надприродними явищами – перегорить проводка в гостініце «Русь» чи вєтєр распахньот окна настєж. Патріотичні женщіни, наминаючи рибу за обідом, з відом заправскіх заговорщіц обсуждали з патріотичним мущіною разнообразні законопроекти, перспективи парламентських слухань і науково-практичних конференцій, сокрушались по поводу некомпетентності депутатів у питаннях українства, і по всєму виходило, що якраз однією з нечисленних надій їхніх є цей Депутат. Однако ж коли він таки появився, то не було навіть фанфар. Відсутність спецефектів не смутіла парламентарія, він прослідував на центральне місце за столом-трибуною і всівся там в таку позу і з таким вираженієм ліца, как будто його внєзапно почали обслідувать анальним зондом українського виробництва. Іменно з таким виглядом він просидів, напряжонно глядя вдаль, весь час поки іностранна женщіна з МОМ робила тіпа айс-брейкінг спіч, а коли вона по всім признакам закончіла, зібрався вставати і йти до мікрофона. Пройзошов невеликий конфуз, бо вона планірувала сначала комусь іншому дать слово, но організатори їй оперативно пояснили на мигах, шо Депутата надо сначала. Вона повіновалась, Депутат став до мікрофона, змінив направлєніє тревожного взгляда і зачитав свою доповідь про актуальні проблеми трудових мігрантів і закордонного українства. При цьому якщо він на час доповіді как би включився, то вся аудиторія, напротів, неначе була миттєво отключена от сєті якимсь Великим Електриком, опомнившись тільки коли Депутат замовчав, тут же зібрав манатки і пішов на вихід. Я чесно не можу згадати, що він говорив взагалі.

*Ворд виправляє на «совенятко».
12th-Apr-2013 04:40 pm - україна має талант
my brain hurts
після видатного філософа світового масштабу Г.Сковороди - зустрічайте на арені інше світило українського походження, на цей раз в політекономії:

«Пусть все рабочие, — пишет Туган-Барановский, — вплоть до одного будут замещены машинами; в таком случае, этот единственный рабочий будет приводить в движение всю колоссальную массу машин и с их помощью производить новые машины и предметы потребления капиталистического класса. Рабочий класс исчезнет (куда он денется, об этом автор умалчивает.— И. Г.), но это нисколько не затруднит реализации продуктов капиталистической промышленности. Капиталисты будут получать в своё распоряжение большую массу предметов потребления, и весь общественный продукт одного года будет поглощаться производством и потреблением капиталистов следующего года. Если же капиталисты в своей страсти к накоплению пожелают сократить своё собственное потребление, то и это вполне осуществимо; в этом случае сократится производство предметов потребления капиталистов и ещё большая часть общественного, продукта будет состоять из средств производства, предназначенных для дальнейшего расширения производства. Будут производиться, напр., уголь и железо, которые будут идти на дальнейшее расширение производства угля и железа. Расширенное производство угля и железа за каждый последующий год будет поглощать уголь и железо, произведённые в предыдущем году, и так до бесконечности, пока не будет исчерпан естественный запас соответствующих минералов»

а автор, який цитує, хороший
my brain hurts
жива і нежива природа
морські їжаки можуть зв"язувати зайвий СО2 з атмосфери
капіталізм і історія природокористування
екологія міста
інструкція як спорити про глобальне потепління
протягом ХХ ст. температура на Землі від найнижчої за весь голоцен перейшла до найвищої
анурогнати
кити охолоджуються за допомогою ерекції в роті
дерева на кришах небоскрьобів - погана ідея
наш спільний червеобразний предок
про атавізми
масштаби галактик
запах дощу

люди і животні
крисо-міна
Махно і котята
страшні пасхальні кролікі
як правильно малювати лошадь

класова боротьба
(див. також в коментах)
історія блокування дрезденських нацистських маршів

історія культури
походження мема про кишки послєднєго попа
Ісус Христос як трикстер ч.2
вільні каменярі і вільний камінь
привітання, прощання і підписи в імейлах треба іскоренять

лінгвістика
про слов"янську обсценну лексику
чюсікі
блять/ебать
всякий, хто говорить "булошная" - нєвєжда і враг культури
агвазила
синьйора Динька

міжнародна панорама
як у Німеччині помирають з голоду
в Німеччині "Амазон" використовує неонацистів для нагляду за працівниками-імігрантами
як представницька демократія в США нікого не представляє і приводить до хуйових рішень
цікаво про війну в Іраку і долю іракської нафти

соціологія
релігія не виправляє, а лише заохочує злочинців
про насильство над дітьми в Росії (і Україні)
міграція, фінни і біла раса

гендер
в Вашингтоні кожен десятий - ЛГБТ
як маскулінність продають саме пролетаріату
про "стервозні" жіночі колективи

археологія-палеоантропологія
як трипільці-праукраїнці дали пракитайцям порнографію (серйозно цікаво)
звідки в азіаток маленькі цицьки
новини про ашельську культуру
люди палеоліту рухались більше за сучасних професійних бігунів
тасманійці

треш, угар і масові заворушення
1922 Straw Hat Riot
Skeleton Army

наука і технології
як по-научному варити яйця
як консерви псуються і стають вкуснішими
научні методи
обзор існуючих 3д-принтерів
чудодєйствєнний цирконій

транспорт
чому маршрутки це зло
ще раз, наскільки трамвай краще за автомобілі
двухетажний тролейбус

мистецтво
Джордж Буш зайнявся живопісью
радянські кіноафіші 1920-х

економіка
вітряна електроенергія вже дешевша за вугільну і газову
роза Петерса
хто наповнює держбюджет України
хто і де в Україні збирається копати надра
my brain hurts
Как-то раз на всемирном социальном форуме в Антананариву мы с активистами курдского сопротивления вспоминали бессмертные строки Луи Арагона: "йцукенгфывапролдж". Тропическое солнце, медленно заходя за холмы, прощалось с нами последними, самыми длинными, лучами, нежно поглаживая верхушки аллюодий Alluaudia procera, и я вспоминал, как мы мальчишками в лихие 90-е поджигали выброшенные ёлки на свалке на Позняках, которую тогда крышевали выросшие в соседнем доме братья Кличко. Невольно мысли перенеслись со стрекочущего мириадами цикад Мадагаскара в заснеженный Киев, где такие же мириады прекрасных снежинок были в этот день скомканы грубыми фашистскими руками, хватающимися за пистолет при виде чудесного произведения неоклассической архитектуры, детища лауреата Сталинской премии Владимира Заболотного - здания Верховного Совета Украины. Снежные кристаллы, прекрасное творение природы, были обращены в инструмент террора против так называемых "донецких". Еще до того, как "Свобода" прошла в парламент, я объяснял своему другу киевлянину Игорю Луценко, что фашизм - это открытая террористическая диктатура наиболее реакционных, наиболее шовинистических, наиболее империалистических элементов финансового капитала - но меня не слушали. Надеюсь, сегодня стало стыдно всем, кто не понимал очевидного: брошенные сегодня снежки - это отголосок свинцовых пуль Бабьего Яра, долетевших и до нашего времени под свинцовым небом неолиберальной Украины. Только объединение всех прогрессивных левых сил еще способно остановить возвращение коричневой чумы на родину Сидора Ковпака. Над Тихим океаном занималась алая заря.
31st-Mar-2013 04:06 pm - It's...
my brain hurts
Який студент не був вражений методом контент-аналізу, почувши про нього на загальнообов’язковому курсі «Соціологія-1»! Все так просто, а вот же, можна підрахувати слова в німецьких газетах і розкрити воєнні плани Третього рейху. Ну і всі, звичайно, хотіли коли-небудь самі таке зробити. З тих пір деякі з нас таки дійсно умудрились застосувати цю техніку, зокрема навіть при підготовці до семінарів з античної філософії; результат був ожидаємо жалок.
Но вот я недавно згадав колись десь прочитане твердження, шо мол в Омериці до кінця холодної війни терміну «капіталізм» стіснялись і уникали, вважаючи його ворожою ідеологічною зброєю. І тільки мол коли угроза з боку Жидокомуни міновала, цей термін посів належне місце в промовах і статтях, так стали називати нинішній соціально-економічний уклад. Давно хотів знайти якесь підтвердження або спростування цьому, а тут ще Фернан Бродель у другому томі свого епічного труда утвірждає шо термін «капіталізм» - політичний, і що толком вживати його почали лише в ХХ столітті іменно як антонім до соціалізму. Ну і вот дійшли в мене руки перевірити це все на архіві журнала «Тайм», який є в відкритому доступі. Репрезентативність канєшно не така шоб робити якісь желєзобетонні висновки, но все-таки це найбільш читаємий і друкований журнал для масового чтєнія, часто розглядається як зразок і зріз іменно шо панівного так сказать дискурса в США. І вот яка картина получилась із використанням слова «capitalism» в 1923-2012 роках у цьому виданні (на графіку – кількість статей із цим словом за кожен рік):

Шо тут сказать. Таки да, є бесспорні тренди. Про капіталізм стали замєтно більше говорити після початку Великої депресії, і аж до моменту вступу США у Другу імперіалістичну війну. Тут цікавість до слова «капіталізм» різко падає, кількість упомінаній знизилася з 30 в 1940 р. до 8 в 1944. Успішне завершення війни породило обратно прямо-таки взривний рост інтересу (45 матеріалів в 1947 році), но лише до початку Корейської війни.
Що такого відбулося в 1957 році, що кількість публікацій внєзапно зросла з 28 до 42 – непонятно. Але після цього вона знов упала до повоєнного мінімуму в 1960 році. Протягом 1960-х нерівні показники, але з революційного 1968 і аж до кризового 1973, протягом правління Ніксона – достовірне падіння популярності цього «політичного» слова, з 39 до 15. Що возбудило цікавість до капіталізму в 1975? Патті Хьорст, закінчення в’єтнамської війни, революція в Португалії, криза в Британії, цілий випуск журналу на тему «Can Capitalism Survive?». Тобто, низка подій, де ігнорувати це поняття було неможливо. А далі знову спад, наступний пік – 1979. Початок американсько-китайської дружби, епідемія «теології визволення» в Латинській Америці, поразка компартії в Італії, революції в Ірані і Нікарагуа, контрреволюція в Британії, ОСВ-2, продовження економічної кризи.
На початку 1980-х про капіталізм говорять мало, збільшується показник в 1984-1986 рр. Головним чином тріумфаторські статті про те, як капіталізм кльово розвивається в Китаї і в країнах третього світу, ще трохи про перестройку і економічні реформи в Східній Європі, ну і про рейганоміку. Шо характєрно, під кінець епохи Рейгана про капіталізм знову стали писати менше, ну а далі почався 1989 рік, за ним 1990 – рекордна кількість згадок про капіталізм за всю історію журнала, зі зрозумілих причин.
Порадівши кінцю історії, цей термін стали менше використовувати в 1993-1996 рр., а от з початком економічної кризи в 1997 він, так сказать, у всіх на устах. Можна впевнено сказати, що саме під час «азіатської кризи» вперше в історії в мейнстримному західному дискурсі про капіталізм заговорили як про загальноприйняту економічну систему, наше спільне надбання, яке, так сказать, в опасності і підлягає негайному спасєнію. При цьому криза 1970-х була значно серйозніша, но тоді, виходить, дійсно писали про «економічні проблеми», не згадуючи про капіталізм.
Під час економічного буму 2000-х це слово почало менше фігурувати, но починаючи з 2007, коли почалися проблеми в фінансовому секторі, його вже вживають замість мєждомєтія. Кореляція зі станом економіки прозора до смішного: щойно в 2010 трохи наладилися справи і зупинилося падіння, кількість згадок про капіталізм зменшилася на 40%. А коли стало ясно, що криза отнюдь не закінчилась, це слово знову почало частіше проситися на язик. По ітогам минулого року кількість його згадувань в «Таймі» встановила новий історичний рекорд.
Висновки робити мені зараз лінь, але дані вийшли цікаві.
my brain hurts
вот я не знаю як ставитися до такого. З одного боку воно виглядає, да, цинічно і красиво, платитимуть найбідніші і т.д. З іншого боку, по-перше, платить все одно роботодавець свої кровні в любом случає; і якою б не була сумма цього внеска, хоч і нульова, все одно зарплата від цього в цих низькооплачуваних не збільшиться ні на копійку (тут навіть не катить традиційний аргумент шо тіпа "платив би більше, да грєхі не пускають, в смислі ЄСВ; йдеться ж про низькооплачуваних, яким точно могли би платити більше, якби захотіли).

Вот, зато можна таке нововведення розглядати як захід з податкового стимулювання підвищення зарплат. Платіть більше людям - менше треба буде відраховувати в пенсійний фонд. Не факт канєшно шо таке стимулювання когось стимулює, але цим робітникам точно гірше не буде, а от краще стати може. Навіть якщо зарплату не підвищать, то принаймні буде більше нараховуватися за них в пенсійний фонд, ерго, буде вищою пенсія.

А от протилежні заходи тіпа соціальної політики - коли зменшують податкове навантаження на низькі зарплати - це якась хуйня. Подоходний налог понятно шо має бути прогресивним (хотя опять же вопрос: чи побачать ці гроші живьйом ті робітники, яким знизять НДФЛ? Тут навіть напівілюзорного виграшу у вигляді збільшення потенційної пенсії немає. Якби на руки получали, як на Заході, зарплату "грязну" і потім самі платили всі налоги, то тоді однозначно було б вигідно). Но от захисники трудящих українців із ВО "Свобода" пропонують не обкладати податками і соціальними внесками дохід на рівні мінімальної зарплати. Так от це, як на мене, взагалі відверте податкове стимулювання зведення зарплат до рівня офіційного мінімума. Тобто, крок в інтересах капіталу, прикритий соціальною риторикою.

Так шо я щитаю, нас взагалі не повинні особливо волновать маніпуляції з ФОТ, головне - це вимагати збільшення реальних "чистих" доходів для трудящих і збільшення оподаткування корпоративних прибутків. В другу чергу - збереження солідарної пенсійної системи, дефіцит якої фінансуватиметься за рахунок державного бюджету (а він наповнюватиметься путьом массових расстрєлов експлуататорів). В третю чергу - прогресивний подоходний налог (главним образом за рахунок підняття верхньої планки, а не зниження нижньої) і зниження акцизів та НДС.
my brain hurts

Переглянув на вихідних всі сім фільмів «Піла», в результаті накопичилось певне колічество мислєй, які не соромно оформити в якості висєра в бложику.

Найголовніше, звичайно, що зразу кидається в очі – це те, що гра, в яку грає главгерой з пойманними і зафіксірованими людьми – це гра в капіталізм. На протяженії семи повнометражних фільмів – цинічне знущання над ліберальною святинею «свободи вибору», яка, як відомо, в капіталізмі зводиться до свободи робітника продавати свою робочу силу на умовах покупця або померти з голоду. Так і тут: чувак ставить людину в певні умови і каже: вибирай, виколоти собі очі і залишитись живим або погібнуть нахуй. Відмовитися від гри не можна, це автоматично означатиме другу опцію. Так шо можеш робити шо хочеш, но ілі-ілі. Но помні: ето твой вибор! Choose wisely! Нєкій із’ян в такій логіці вбачають помічники Джона – колишня споживачка ін’єкційних наркотиків Аманда і бравий детектив Хофман. Вони люди прості і не розуміють цих тонкостей: чому не можна вбивати напряму, а обізательно надо вигадувати якісь правила, скрупульозно їх дотримуватись при тому, що результат як правило буде такий же? Но Джон заявляє, що він ніколи нікого не вбивав і прєзірає убійц, читає їм лекції про свободу вибору і важливість внутрішньої власної чистоти перед богом і історією. Вопшем, ні дать ні взять Ігор Бураковський або Мітт Ромні.

Твердження шо якоби ці питкі і казні піздєц як преображають вижившу людину в кращий бік, не витримують критики. Особливо цікаво, що саме так преобразіло Аманду – опустівшаяся, как говорят, наркоманка получає заданіє срочно вскрить живот бесчувственній людині, іначе буде біда. І чим це відрізняється від квестів у пошуках средств на героїн? Заданіє виполнєно, будем жить. Но вот главний герой не утомляється розказувати про удівітєльні целітєльні свойства його терапії. Взагалі, якби я не знав, що «Город без наркотіков» було створено за п’ять років до того, як Джеймс Ван здав науковому керівнику свою студентську короткометражку, я б подумав шо етот ваш Ройзман надихався саме «Пілою». Про цибулеву дієту нічого нема, але тема приковування до батарей розкрита, а главний герой навіть спеціально для тупих в одному місці розказує, що замісна терапія це хуйня, а вот його метод намного ефективніший.

Насправді, канєшно, тут ми маємо справу просто з дикими ніцшеанськими комплексами, які, опять-таки, стихійно властиві буржуазії. Є, як говориться, тварі дрожащіє, а є юберменші, яким можна ставити на них цікаві досліди. Ні про яку можливість бунта не йдеться: мінімальне непослушаніє матиме печальні наслідки, бо начальству видніше – як показує, наприклад, історія з похіщєнним сином мента. Між іншим, сам-то Джон власні правила не дуже-то неукоснітєльно соблюдає: то запустить в команду подопитних свою Аманду, то бесстидно напиздить поліцейському шо його син страдає в реальному врємєні, хотя ето не так; то всупереч власним обіцянкам підбере, обігріє і випестує дохтора з першої серії, який по ідеї мав померти.

Крайнє показовим є соціальне походження учасників усієї цієї ройзмановщини-жегловщини. Джон – зажиточний капіталіст, власник девелоперської фірми. Ну якби цього і не було сказано прямо, то ми можемо догадатися, шо обичний офісний пролетарій всіх цих цікавих машинок і пустующих площадєй собі не може дозволити (як і часу на те, щоб займатися цим усім: там потрібно більше 8 годин щодня приділяти). Аманда – його пріхлєбатєльніца з соціального дна, класова зрадниця. І Хофман – мент, уособлення репресивного апарату. А подопитними виступають ті, кого не жалко: в переважній більшості випадків це якісь тоже простітутки-наркомани, екс-конвіктс і тому подібна публіка. Дохтори фігурірують там лише два рази, адвокат – один; і всі ці три раза вони не рендомно якось вибрані, а по знайомству з Джоном.

Правда, після четвертої серії сценарії стали писати якісь ліваки-саботажники. В п’ятому фільмі замість уже полюбівшихся нам люмпенів главгерой зібрав бізнесменшу, чиновниць-корупціонерок і отприска багатої сім’ї, які були причетні до спалення старого будинку разом із проживаючими там бідняками, шоб на його місці возвести бізнес-центр «Парус». Шоста серія починається з «іспитанія» двох банківських працівників, які розоряли малоімущіх людей своєю хижацькою політикою кредитування, а далі взагалі весь фільм присвячено обстоятельному розкриттю кровожерної сутності американської системи страхової медицини (напомню шо вийшов на екрани він осінню 2009 року, в разгар дебатів щодо Obama’s healthcare reform). Кстаті, розкрито дуже красочно і змістовно; я б даже порадив подивитися «Пілу-6» тому, хто хотів би в доступній формі отримати пояснення, чому потрібна саме жидобільшовицька система «єдиного платєльщіка», а не вільноринкова страхова система, яка славиться неукоснітельним соблюдєнієм свободи вибору. Вот, ну і в сьомому фільмі тоже боротьба ведеться проти мудака, який пиздить шо він якоби пережив ці питкі і казні і тепер капіталізує цю свою історію, пишучи селф-хелп букс і знімаючи дівіді, які поможуть вам стати такими ж сильними духом і успішними в лічной жизні як він. Плюс по ходу дєла випилюється банда наци-скінхедів, яким популярно об’ясняється, що «всередині ми всі одного кольору».

Ще одна цікава деталь заключається в тому, що в пізніших серіях змінюється настанова, яка має допомогти подопитним вижити. В перших фільмах вони обязани поводитись сугубо егоїстично, має панувати повна атомізація і лупус ест. Дохтор-онколог має упиздити фотографа, інакше вб’ють його сім’ю; їх намагання скооперуватися і розіграти сцену смерті, шоб обоє вийшли живими на волю, виглядає вбого і жалко. Команді інших іспитуємих треба знайти шприци з протівоядіями, причому вони теж замість кооперації друг друга безжально пиздять, знижуючи загальну ефективність своїх зусиль (у випадку з крематорієм на це явно й було розраховано: загорєвшемуся чуваку намагались помогти, но втунє). В третій серії, правда, появляється новий мотив всепрощєнія, но в четвертій опять головна мораль получилась людоїдська – тіпа, люди уроди і рятувати їх не треба, нехай самі собі помагають хто може. Но вот в п’ятому фільмі лейтмотив – це імено шо кооперація, до якої патологічно нездатні оказуються хіщні обітатєлі царства капітала. Лише в кінці двоє виживших догадуються шо вони би всі уцелєлі якби діяли заодно – хотя, казалось би, це їм було ясно сказано на самому початку. Шоста серія, де про страховку і медицину – тоже понятно шо учить нас солідарності.

Примечатєльно, шо художнє чутьйо мене не підвело: починаючи з четвертої серії, сценарії таки да писали інші люди. Патрік Мелтон і Маркус Данстен, дякуємо вам за те, що ви зробили наш світ добрішим!

my brain hurts
омерика
в США антиавторитарні погляди діагностують як психічний розлад
американський уряд отруював технічний спирт під час сухого закону
як афганську учону посадили в США на 86 років

астрономія
як Земля виглядає з космоса вночі
охуєнна фотографія Млєчного Путі


похмуре середньовіччя
монстри в англосаксонських манускриптах
коти в середньовічних манускриптах
нові хвороби
в довікторіанській Англії пиття чаю жінками засуджувалося як подрив устоєв

умєлиє ручкі
про захист даних
різнокольорове іглу
посадка самольота в болото на Осокорках

різне політичне
ПАРЄ не вважатиме політв"язнями тих, кого назвали "терористами"
Будапешт, пам"ятник тисячоліття
політика пам"яті в Киргизстані

історія древнього міра
єблани
кредитні гроші в давньому римі
древньокитайські газопроводи

економіка
що було в 2012 з експортом металургії в Україні
як вітчизняні олігархи витісняють іноземний капітал із банківської системи України
огляд економічної ситуації в Британії
приватизація в Єгипті
картелі в сучасному капіталізмі

мистецтво
опера по мотивам дискусії Пола Кругмана і президента Естонії в твіттері
бюрократична поезія
телеграма Годара
радянська живопісь ню
10 фільмів 2012 року, які треба подивитися
покращення відомих меланхолічних пісень за допомогою мажорних акордів
Босх-композитор

толкінізм-поттерізм
про орків
юридичний разбор контракту між Більбо і Торіном
змістовний огляд історії колець і зв"язку "Хоббіта" з "Властєліном колєц"
любительські переклади "Гаррі Поттера" теж погані

картінки
диктатори-тян
гугл в стилі 1960-х
американські откритки 1920-х зі свастикою
царь Ніколай і свастика

мови
готи ельфійською-2
перше згадування імені Олег
балканський мовний союз
полісинтетичні мови
для ча
Східний Тимор і підручники

історія побуту
керосинова лампа
как сражались наши предки
knocker-upper

історія ХХ століття
історія СРСР в обкладинках журнала "Тайм"
плакати Культурної революції
перська пропаганда: падішахи Сталін, Рузвельт і Черчиль
круті фотки окупованої України - 1, 2
остарбайтери
газопроводи, по яким УРСР постачала газ в Москву
Еритрея - 1, 2

ігра "Лукашенко"

пропаганда класової ворожнечі
бізнес-цитатник
анархічна і около бібліотека

їжа
прянічний домік
колоніалізм і кухня
давньоримські пончики
хаггіс, каллен-скінк, кранахан
історія каррі

марксизм
марксизм і розподіл праці
ПСС Марксоенгельса в оригіналі в пдф
полеміка Роберта Бреннера проти А.Г.Франка і Валлерстайна
про маркса і фразу нащот "не знає мови - гість - окупант"
продуктивна і непродуктивна праця

животні
учоні знайшли павука, який робить чучела павуків
птахи використовують окурки як репелленти
передача культури у павіанів
ведмежачі стежки
найкращі мікрофотографії і відео 2012
білоногі хом"ячки і їх нори

глобальне потепління
вічна мерзлота і глобальне потепління
китайське вугілля
внаслідок кліматичних змін висихають амазонські ліси

антропологія
міф про ПМС
предки кроманьйонців жили в нагорьях Танзанії
квантифікація параметрів привабливого тіла
шизофренія

фізика
Immovable Object vs. Unstoppable Force - Which Wins?
чорні дири
17th-Jan-2013 03:03 pm - вєжлівость королєй
my brain hurts
прекрасна історія з буднів Туманного Альбіону: британці внєзапно з"ясували, що королева з синком і прочим обширним сємєйством у них існує не лише для красоти, а й по-прежнєму має право ветувати законопроекти або домагатися їх редакції, погрожуючи своїм правом вето. І активно це право використовує.
Перш за все, канєшно, августейших особ цікавить, так сказать, погода в домє:
  • The guidance states that the Queen's consent is likely to be needed for laws affecting hereditary revenues, personal property or personal interests of the Crown, the Duchy of Lancaster or the Duchy of Cornwall.
  • Consent is also needed if it affects the Duchy of Cornwall. These guidelines effectively mean the Queen and Charles both have power over laws affecting their sources of private income.
  • The Queen uses revenues from the Duchy of Lancaster's 19,000 hectares of land and 10 castles to pay for the upkeep of her private homes at Sandringham and Balmoral, while the prince earns £18m-a-year from the Duchy of Cornwall.
(Кстаті, була пару років тому трогательна історія, як королева потрєбовала від держави субсидію для неімущіх на оплату за опалення дворца.)

Но і більш загальна тематика не проходить мимо: зокрема, ця мілая старушка домоглась збереження за собою права вирішувати, в який черговий Ірак отправляться британські бойци.
12th-Jan-2013 01:54 am - Alfabenin кирилизациясы
my brain hurts

Сейчас модно всё оплёвывать. От і кирилізацію різноманітних неслов’янських мов зараз прийнято згадувати з содроганієм: мол, московсько-більшовицьке іго тягнуло народи в свою ординську тьму, геть від омріяної Європи, в напрямі протилежному тому, який пророчо вказав світу Микола Хвильовий. Ентузіасти вже составили тищі проектів латинізації української та білоруської писемності, але більш ужасєн той факт, що македонська громадськість, виявляється, хоче воспослєдовать своїм сербохорватським колегам і теж перейти на латинку, а це реалістичніше, ніж мєчти наших європеїзаторів. Між тим, кирилиця не просто красиво виглядає, але й значно спрощує розуміння тексту. Переконатися можна, прочитавши яку-небудь статтю на вікіпедії на молдовеняску, наприклад:

  • Ын януарие 1918, дупэ Револуция Русэ, Басарабия ши'а прокламат индепенденца, дар ла 9 априлие 1918 с'а унит ку Ромыния. Сенатул Роман, sub инфлуенца пактулуй Молотов-Риббентроп, au пермис УРСС сэ окупе Басарабия ын юние 1940. Ауторитэциле чентрале але Униуний Советиче ау атрибуйт, ын аугуст 1940, зонеле де норд ши де суд Басарабией (локуйте препондерент де ромынь ши украиниеь) Украиней, яр Транснистрия (ку популацие микстэ, конституйтэ дин ромынь молдовень, украинень ши рушь) а фост алипитэ пэрций де базэ а Басарабией, астфел формынду'се, ла 2 аугуст 1940, Република Совиетикэ Сочиалистэ Молдовеняскэ. Ын юние 1941 Ромыния, алиятэ ку Ӂермания назистэ, рекуперязэ Басарабия ши окупэ ши Транснистрия, дар ла 24 аугуст 1944 трупеле совиетиче рейнстаурязэ ауторитатя УРСС ин зонэ.

Намного простіше читається, ніж офіційно прийнята румунська латинка, а значить, зміцнює дружбу народів!

Так шо я спробував розробити проект кирилізації турецької мови. Це буде логічним наступним кроком після введення безвізового режиму між нашими двома країнами, напередодні запровадження українсько-турецької зони вільної торгівлі, і взагалі ітс фан!

Ітак.

Read more...Collapse )

Отже, получається така абетка:

Аа

Бб

Вв

Гг

Ѓѓ

Дд

Ее

Жж

Зз

Ыы

Ии

Jj

Кк

Лл

Мм

Нн

Оо

Өө

Пп

Рр

Сс

Тт

Уу

Үү

Фф

Хх

Чч

Џџ

Шш

29 букв – лаконічно і красиво.

Для тестування беремо статтю на турецькій вікіпедії про анархо-синдикалізм і кирилізуємо перші два абзаци:

  • Анарко-сендикализм 19. jүзjылын сонларында ортаjа чыкмыш бир дүшүнџе ве илкелер акымыдыр.
  • Базы Латин Аврупа үлкелериjле бирликте Америка’даки «Дүнjа санаjи Ишчилери» (industrial workers of the world) өргүтүне баѓлы ишчилере өзгү бир акым олан анарко-сендикализм, Англосаксон тред-юнион харекетине каршыйды. Анарко сендикалистлер ичин гревлер, бир халк арайышы олмактан чок ишчи сыныфыны мүџаделеjе jөнелтен харекетлерди. Амач генел греве гидерек ески дүзени jыкмак ве сендиклары топлумун темел ташы халине гетирмекти. Бу jаклашым шиддете башвурмаjы мешру саjыjор ве ишлери идаре етмек ичин ихтиjач дуjулан сендикаларын еѓитимине өзел бир өнем верилмесини истиjорду. Девлети jыкмак карары, сиjаси партилерле хер түрлү илишкинин jасакланмасы ве меркезилешмеjе кушкуjла бакылмасы сонуџуну доѓуруjор, милитанларын саjысындан чок деѓерини өнемсеjен сеjрек бир өргүт jапысы бенимсениjорду.

Ну ладно, согласен, не набагато зрозуміліше стало для непідготовленого читача. Но красиво ж!

11th-Jan-2013 08:41 pm - сімейні цінності
my brain hurts
1723 р. дружина одного індійського купця в Москві після смерті свого чоловіка прохала дозволити їй здійснити самоспалення на його поховальному багатті, в чому їй відмовили. І одразу ж "обурена індійська факторія вирішила полишити Росію, вивізши з собою всі багатства". Перед цією загрозою російська влада поступилася. Такий самий факт повториться 1767 р.
my brain hurts
ЛИСТ ПРИБИРАЛЬНИЦІ ДО ПОЕТА

Ми спільно вам листа писать збирались,
Бо ваших слів ніколи не забудем:
«Благословенна праця прибиральниць —
Вона потрібна так, я к пісня, людям!»

Я прибираю сім кімнат і часто
Свою стару одежу рву на шмати,
Сама я мушу купувати й пасту —
її завжди в запасі треба мати.

Блищать мої паркети, наче плеса
У місячному сяйві серед ночі . . .
Можливо, з мене б вийшла поетеса,
Якби вернулися літа дівочі.

Хоч я учитися не мала змоги,
Та балериною назавше стала:
Я на щітках танцюю До знемоги,
От лиш мені не аплодує зала.

Начальник мій купив недавно катер
І по Дніпру катається по-панськи.
У місяць раз лише на білу скатерть
Хотіла б я поставити шампанське!

А прибиральниці у наттгім домі
Все теревенять про одне завзято . . .
Ви ж, ‘певно, із міністрами знайомі —
Чи правда, що підвищать нам зарплату?

http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2733/file.pdf
16th-Dec-2012 12:05 am - хвилинка поезії
my brain hurts
як справжній український інтелігент, в суботу я за філіжанкою з порцеляни стаканом коньяку гортав журнал Les Temps Modernes "Сучасність". Відкривався номер за 2011 рік віршованою творчістю якогось вітчизняного поета, однієї з численних затєйлівих звивин мозга нашої великої нації.
вірш, який мені судилося прочитати, був озаглавлений невідомим плебсу словом, набраним латинкою. Для плебсу після цього слова була зноска, в якій пояснили, що це якийсь там прігород здається Мюнхена, куди, звичайно, читачам зась, а от автор там побував і знає цю місцевість як свої п"ять пальців.
Далі, перші три строфи повествували, як автор ходив по парку там, описують, яка там красіва прірода. Остання, четверта починається якось типу "я прийняв би всю цю дійсність з природою і рослинністю", а закінчується - я запам"ятав спеціально! - "Та подібний обличчям до Сталіна / Хижий кіт, що пожер дрозденят". Хуяк!
Короче, якби я сам не прочитав це в поважному друкованому органі інтелігенції, я би був упевнений, що це чиясь талановита і смішна пародія. Я опустошон і не можу придумати остроумного висновку з цієї історії.
my brain hurts
Вообще, слову «диалектика» у нас повезло невероятно. Люди, никогда не читавшие Гегеля, не говоря уже о тех, которые его читали, но не поняли, склоняют это слово на все лады. Непрестанным повторением этого слова они терроризируют читателей, которые начинают стыдиться своего невежества и принимают разносчиков слова «диалектика» за людей, в совершенстве овладевших методом Гегеля и Маркса.
13th-Dec-2012 08:55 pm - фідбек
my brain hurts
Если движущей силой капиталистического развития являлась и отчасти является теперь конкуренция, если капиталистические предприятия под мечом банкротства должны были снижать цены и бороться за свое существование, повышая технику, поднимая производительность труда и снижая цены, если в то же время стимулом для капиталистов являлась погоня за прибылью, то государственное хозяйство пролетариата развивает другие стимулы и регуляторы производства, присущие именно этой системе хозяйства. Основным рычагом давления является здесь потребительский нажим рабочего класса на свое государство и его аппарат. С этой точки зрения не только давление беспартийных рабочих на профсоюзы и давление профсоюзов на хозяйственные органы и государство есть необходимейшая часть этого механизма новой экономики, но таковую же роль отчасти играет и стихийное давление рабочих, вплоть до так называемых «волынок». Здесь наша система, с одной стороны, сознательно организованно, с другой стороны, стихийно нащупывает внутри себя такие регуляторы, которые должны заменить стимулы конкурентной капиталистической борьбы и тем выполнить те же самые функции, но только другими средствами.

Преображенский, "Новая экономика"
my brain hurts
И вот непривычная, но уже нескончаемая вереница подневольного люда того и
другого пола омрачает этот прекраснейший город скифскими чертами лица и
беспорядочным разбродом, словно мутный поток чистейшую реку; не будь
они своим покупателям милее, чем мне, не радуй они их глаз больше, чем
мой, не теснилось бы бесславное племя по здешним узким переулкам, не
печалило бы неприятными встречами приезжих, привыкших к лучшим картинам,
но в глубине своей Скифии вместе с худою и бледною Нуждой среди
каменистого поля, где ее (Нужду) поместил Назон, зубами и ногтями рвало
бы скудные растения. Впрочем, об этом довольно.

(Петрарка. Из письма Гвидо Сетте, архиепископу Генуи. 1367 г. Венеция)
This page was loaded Jul 23rd 2017, 2:30 pm GMT.